Поетеса 25-річна Марія Тимчук одружилася з канадським лікарем із Лівану Шарбелем Сааде, 39 років. Познайомилися на міжнародному медичному конгресі в Києві. До весілля зустрічалися сім місяців.
— На перше побачення запросив наступного дня після знайомства, — розповідає Марія Тимчук. — У ресторан прийшов із букетом червоних троянд — угадав, що люблю ці квіти. За 10 днів подарував золотий перстень із діамантом — на знак того, що ми пара. Відчула, ставиться до мене серйозно. Познайомила з батьками й найкращою подругою. У березні запросив мене в Ліван. Там запропонував одружитися. Того ж дня купили обручки, пішли в церкву й заручилися.
Марія Тимчук народилася в селі Красноїлля Верховинського району Івано-Франківської області. Закінчила біологічний факультет Чернівецького університету та факультет соціології і права Київського політехнічного інституту. Пише вірші українською й англійською. 2015-го видала поетичну збірку “На все є час”. Працює над другою книжкою.
Шарбель походить із родини ліванських меценатів Алмази й Рашида Сааде. Навчався в Парижі та Монреалі. Має спеціальність лікаря-гінеколога. Працював у гарячих точках планети у складі міжнародної гуманітарної організації “Лікарі без кордонів”. Має громадянство трьох держав. Розмовляє сімома мовами. З Марією спілкується англійською.
— Розписалися в Києві, — продовжує Марія. — На святкування в ресторан запросили 15 гостей. 25 червня повінчалися у Лівані в родинній церкві чоловіка. Вона — з каменю. Усередині гарно оздоблена, світла. Перед вінчанням сповідалися. Чоловік багато разів пропонував купити нову сукню на вінчання. Але я не захотіла мати дві весільні. Одягнула ту, в якій розписувалася. Звучала класична музика. Столи для гостей накрили в саду родинного палацу. Сім’ю чоловіка знають серед політичних і релігійних діячів. На вінчання отримали благословення від Папи Римського. У липні плануємо поїхати у Ватикан. Хочемо отримати його особисто.
Молодята житимуть на три країни — Канаду, Ліван та Україну.
— Думала про подвійне громадянство, але в Україні це заборонено. Поки що не вирішила, як бути. Громадянство Канади чи США престижне, але позбавлятися українського не хочу. Батьки переживають, що далеко житиму. Щодня спілкуюся з ними телефоном.
Хатнім господарством Марія не займається. У них є робітниця.
— Іноді радую Шарбеля своїми смаколиками, — каже Марія Тимчук. — Любить, коли готую борщ. Уперше спробував його в Києві у ресторані. Сказав, має дивний смак. Так само реагую на ліванські страви. Подобається салат табулі — з помідорів і петрушки та їхня пахлава.
Постійно супроводжую чоловіка на офіційні прийоми. Зустрічалися із президентом Лівану, міністром економіки, патріархом християн Сходу, священиками. На кожну зустріч діє дрес-код — жінки мають бути у вечірніх сукнях, а чоловіки — в костюмах.
Шарбель учить мене ліванської мови. Почала вивчати ще французьку, іспанську й арабську. Чоловік мріє про дитину. Каже: “Прийняв багато пологів. Але найщасливіший буду, коли народиться мій малюк”.
У весільну подорож планують поїхати до Парижа.
— Шарбель якийсь час там жив — недалеко від будинку мого улюбленого письменника Віктора Гюго. Обіцяв відкрити мені це місто.
Автор: Оксана ПРІТЧЕНКО
