До нас часто приїжджають іноземці, та й ми подорожуємо світом у пошуках нових незвичайних місць. І від кожного з нас залежить, якою постає Україна в очах міжнародної спільноти.
Це не тільки завдання високопосадовців зробити Україну такою, куди будуть линути туристи – це наша одна на всіх мета.
Минулого року Україна переживала чемпіонату з футболу. Всі полюбляли говорити про те, який це чудовий привід для промоції нашої країни у світі, для реклами її як перспективної, сильної молодої країни з величезним ресурсним та людським потенціалом.
Але згадайте про вартість готельних номерів на час Євро-2012, яка подекуди зросла в десятки разів. Ми готувалися, не як привітні господарі, об’єднані однією ідеєю, – показати Україну у найкращому світлі, – а думали перш за все про збагачення власного гаманця.
Відлякати гостей можуть не так сміття на вулиці, що не встигли прибрати, чи непофарбований фасад, як оця жадоба наживи в очах, коли на іноземця дивляться як на великий гаманець з грошима.
Чому дехто з нас живе так, наче завтра немає? Чому хапаючись за легку копійку сьогодні не розуміє, що в майбутньому втратить у сто разів більше?
Можливо, це пов’язано з бідністю? За статистикою ООН 78% українців живуть за її межею.
Але чому тоді одні порядні, щирі, щасливі, тоді як в інших кипить почуття ненависті до всіх навколо? Інколи людина випромінює на всіх позитив і тепло, хоч не наділена ніякими мегаблагами для своєї персони.
Саме такі люди приваблюють туристів більше, ніж номери п’ятизіркового готелю. А ті, що думають, як би якнайбільше урвати сьогодні і зараз чи когось обдурити, перебувають у постійному напруженні. А коли жити?
Для себе, для дітей, не для гаманця як найвищої мети. Він не вирішує всі проблеми, не дає абсолютного відчуття щастя. Шкода величезної кількості днів, поспіль витрачених для гаманця, з якого гроші щезають з небаченою швидкістю.
Мене здивували результати дослідження “European Social Survey”, в яких йдеться про те, що матеріальний фактор для 30% українців має велике значення, ще 42% готові всім жертвувати заради нього, тоді як лише 7% французів та 5% шведів вважають багатство сенсом свого життя.
Якщо ми всі такі заповзятливі, так хочемо змінити своє життя, чому тоді живемо в убогості?
Може, секрет у спільній мрії? Поки кожен з нас, надувшись мов індик, намріює собі мішок грошей і при цьому нічого не робить, інші народи хочуть сильної держави і кожна людина робить свій особистий внесок в її розвиток.
Захланним готельєрам не допомогли гроші, зароблені під час Євро. Нам чомусь не допомагають соціальні ініціативи президента. Ми не побачимо покращення, поки не побудуємо справжнє громадянське суспільство, не позбудемось підлабузницької та осудницької психології і вимагатимемо, в першу чергу від себе, всієї повноти життя, а не будемо терпляче чекати на подачки, бо “ми, бач, люди прості”, у яких уже надто загострився інстинкт самозбереження, що називається “моя хата скраю”.
А час минає, і напевно немає більшого покарання, ніж відчувати, що даремно просидів у тій “хаті скраю”, думаючи про власне збагачення і заздрячи сусідові.
Для життя не дається тисячу років. Для щастя не треба мільйонів на банківських рахунках. Для розвитку туристичного сектора не треба небачених готелів з ідеальними євроремонтами. Ні, я зовсім не кажу, що розвиток інфраструктури має другорядне значення. Навпаки.
Просто першочергове значення має наше ставлення до своєї країни. Мене дуже засмучує, коли люди обтяжені своїми клопотами, ходять, наче у воду опущені. І хтось життєрадісний і смішний здається іншим наївним та несерйозним. Нам частіше потрібно посміхатися, не стримувати усмішку тягарем негараздів, носячи його з собою.
Не можна бігти вулицею з кам’яним обличчям, не бачачи ні сонця, ні неба, сприймаючи людей як біомасу. Іноземці повинні прочитати на наших обличчях, що ми любимо свою країну, гордимося, що тут живемо, а не думаємо про те, як найближчим часом куди-небудь чкурнути.
Проявляймо гостинність до іноземців, ставмося до них доброзичливо. Нехай у людей буде гарне враження про Україну і вони ще багато разів приїдуть до нас, ще й переконають своїх знайомих відвідати унікальну країну в центрі Європи, що зветься Україна.
